Карен Лансел і Гермен Маат - відомі художники й дослідники, що мешкають в Амстердамі. Основним елементом їхньої мистецької практики є створення інтимних та емпатичних зв'язків за допомогою інноваційного естетичного штучного інтелекту й публічних перформансів, що спонукають людей до рефлексії та спілкування в нові, незвичні для них сенсорні способи.

Яке місце для вас безпечне? Як би ви описали небезпечне місце? Коли і де ви відчуваєте себе ізольованими? Як ви контролюєте свій простір?

«Агорафобія (диджитал)» - це інтерактивна інсталяція, що досліджує почуття і досвід ізоляції, безпеки і небезпеки. Проєкт був задуманий на початку 2000-х років, під час розквіту соціальних мереж і поширення інтернету, і був спрямований на віртуальне спілкування між людьми. Парадоксально, але ця форма комунікації не лише зміцнює соціальні зв'язки, але й призводить до фізичного відчуження й особистої ізоляції. Так цифрове домінування впливає на проблеми безпечного простору й особистого контролю.

«Агорафобія (диджитал)» - мобільний пам'ятник «публічній ізоляції». Проєкт за допомогою гібридної сцени поєднує соціальний досвід у фізичному та віртуальному просторі. Ця інсталяція запрошує вас до напівпрозорого надувного ізольованого стовпа, в якому ви почуватиметеся в безпеці в інтимному просторі; водночас, не маючи соціального та фізичного контролю над зовнішнім світом, ви відчуєте себе вразливими. Учасники можуть анонімно ділитися враженнями і створювати архів даних про ментальні образи та стратегії перебування в (не)безпеці й ізоляції.

Сьогодні, коли минуло понад 20 років після задуму, показ проєкту в Харкові відкриває новий рівень сприйняття і набуває абсолютно іншого значення. Робота ніби постає в перевернутому вигляді: для глядачів у ситуації вимушеної ізоляції, спричиненої війною, потреба в безпечній транскордонній комунікації стає полегшенням.

Задумана як критична рефлексія про публічну та приватну сферу в медіасуспільстві, нині робота експонується в апріорі небезпечному контексті. «Агорафобія (диджитал)» демонструє гібридну комунікацію (онлайн із надувного, тактильного, майже втіленого просторового середовища) як безпечний простір і критично осмислює такі гібридні зв'язки як єдиний засіб досягнення соціальної безпеки. Всередині безпечного простору ЄрміловЦентру та міцної оболонки надувного ізольованого стовпа, робота пропонує безпечний притулок для особистих роздумів в умовах повсюдної небезпеки. Ця інсталяція підкреслює мінливий характер безпеки та взаємодії, закликаючи відвідувачів відчути комфорт і насолодитися спілкуванням у захищеному просторі.